Синдром деперсоналізації — це психічний розлад, що характеризується тим, що людина втрачає відчуття власного «я», стає нездатною адекватно сприймати себе і навколишній світ. Однією з найбільш яскравих рис, яка об’єднує всіх страждаючих цим розладом — відчуття роздвоєності, коли в людині як ніби є сусідами дві особистості, одна з яких є просто стороннім спостерігачем, нездатним ні на що вплинути, а друга просто знаходиться в стані паніки. Також часто до цього відчуття приєднується дереалізація, коли людина втрачає відчуття реальності цього світу.
Деперсоналізація — це не самостійне психічний розлад, в переважній більшості випадків вона виникає на тлі травмуючих психіку подій, як реакція на стрес, коли мозок таким чином прагне захистити себе. Якщо це явище тимчасове, і виступає в якості такої захисної реакції, то воно, як правило, не потребує корекції та через короткий час проходить самостійно.
Якщо ж даний синдром є ознакою інших психічних розладів, то деперсоналізація-дереалізація виділяється в окремий діагноз. В цьому випадку необхідно визначити, проявом яких розладів служить синдром в такому випадку, тому, що це можуть бути серйозні патології, які становлять небезпеку для самого пацієнта, його особистості та інших людей. Постановка діагнозу, вибір схеми лікування — це завдання для кваліфікованого лікаря психіатра.
Які способи лікування існують
Симптоми та почуття деперсоналізації й дереалізації у різних людей виявляються по-різному, але можна вивести деякі загальні риси, які дозволяють запідозрити наявність розладу:
– явні, виражені зміни особистості, поява у людини рис, раніше йому не властивих або навпаки, зникнення того, що було йому завжди притаманне;
– відсутність співчуття, емоційна холодність щодо близьких і рідних людей;
– когнітивні порушення: розлад пам’яті, мислення, уваги;
– апатія, поганий настрій, бідність емоцій;
– загальмованість, млявість реакцій;
– втрата інтересу до світу, себе і подій, що відбуваються,
– зниження або втрата відчуття дотику,
– людина бачить себе спотвореним, віна не впізнає своє обличчя, руки, ноги в дзеркалі, йому бачиться замість цього інший образ;
– симптоми дереалізації проявляються спотворенням почуття часу, простору, форми, ваги об’єктів, в тому числі й себе.
Чи лікується деперсоналізація і дереалізація?
Через особливості зародження та перебігу захворювання, сприятливий прогноз на одужання можна дати тільки в разі, коли синдром є тимчасовою реакцією на стрес, а також тоді, коли терапії добре піддається супутнє, тобто викликає деперсоналізацію захворювання. Якщо вона виникає внаслідок незворотних внутрішніх причин, наприклад, органічного ураження мозку, то домогтися стійкої ремісії складно, розлад набуває хронічного характеру.
Лікування деперсоналізації та дереалізації комплексне, медикаментозна терапія містить антидепресанти особливої групи, а також деякі найбільш ефективні види психотерапії: когнітивно-поведінкова, діалектична поведінкова терапія.
Ось лише кілька причин вибрати нашу клініку:
Лікування проводиться конфіденційно, без постановки на облік, що дозволяє людині, у якого буде спостерігатися стійка ремісія, не мати пов’язаних з цим обмежень.
У схему лікування входять всі сучасні методики, які підтвердили свою ефективність: психотерапія, БОС-терапія, лікарська терапія, реабілітація, фізіотерапія, робота з родичами та ін.
